Протягом останніх 30 років поголів’я коней в Україні скоротилося втричі і продовжує зменшуватися. Якби не ентузіасти, котрі вважають, що конярство має розвиватися попри все, це падіння було б набагато драматичнішим. Нажаль більшу частину українських коней досі утримують у присадибному секторі, як гужовий транспорт.
Ще конярство нині виконує соціальну функцію ― спілкування із цими тваринами корисне для здоров’я та розвитку як дорослих, так і дітей. Тому у нас діє багато кінно-спортивних і терапевтичних центрів. Цей напрям ще й економічно-вигідний, адже одна коняка може приносити її власнику від 600 до 1000 грн в день.
Але потрібно розуміти, що конярство включає декілька напрямків: племінне (рисисте і скакове); продуктивне ― молоко, шкіра і м’ясо, кров; робочо-користувальне ― куди входять кінні цирки, прокат, іпотерапія, дитячі кінно-спортивні школи, гужовий транспорт, туризм; спортивне ― коні беруть участь у кінних видах спорту олімпійської програми (конкур, виїздка, триборство).