Підготувала викладач історії
відмінник аграрної освіти
Н.А. Надольська
Історія … доля і життєвий шлях окремої людини, історія трудового колективу, підприємства, організації, навчального закладу – все це складові частини великої історії країни. Не можна не погодитися з Мігелем де Сервантесом, який писав: «…історія – це сховище великих вчинків, свідок минулого, приклад сучасності та дорадник майбутнього».
Історія Олександрійського технікуму Білоцерківського національного аграрного університету почалася з будинку по вулиці Перекопській 79 (нині Діброви 85), що в місті Олександрія Кіровоградської області, в якому з 1903 року діяла чоловіча гімназія, де навчались хлопчики з різних повітів Херсонської губернії.
В 1923 р. на другому поверсі будинку розташувався педагогічний технікум, а на першому – перша українська 7-річна загальноосвітня школа. З 1928 року перший поверх зайняла Олександрійська кооперативна професійна школа, яка незабаром була перейменована в агрономічну. Це було викликане тим, що в серпні з села Онуфріївка була переведена до м. Олександрії агрономічна школа з контингентом викладачів і учнів ІІ курсу в кількості 16 чоловік. У вересні на І курс вступило 32 особи. В архівній довідці Олександрійського міського архіву говориться: «В 1928 році Олександрійський педагогічний технікум було переведено до м. Кременчука, а в його приміщенні у вересні 1929 року розпочав свою роботу Олександрійський сільськогосподарський технікум рільництва». В довідці Київського державного архіву значиться, що статус технікуму навчальний заклад отримав у 1930 році.
Першим директором технікуму став Корнієнко Олексій Павлович. На його долю випало формувати перший педагогічний колектив, згуртовувати учнівський, випускники тих років згадують як добре йому вдавалося все це.
Тернистою була доля Олексія Павловича. В 1937 році його направляють на курси «червоної професури» до міста Києва. Через два місяці навчання приїхав додому навідати дружину з маленькою донькою, а під час повернення на вокзалі був заарештований. Через 2 місяці відбувся суд, на якому було винесено вирок – 10 років позбавлення волі. Виявилося, коли він був у Києві, студенти випадково пошкодили портрет Сталіна, що висів у актовій залі, щоб сховати сліди, спалили його. Це стало відомо відповідним органам, шукали винних, наляканий завгосп вказав на Корнієнка. Повернувся Олексій Павлович лише в 1945 році. Працював у ремісничому училищі вчителем математики і історії, в середній школі № 2. Був повністю реабілітований, помер у 1953 році.
У 1930-х роках учбове господарство технікуму мало 270 гектарів землі. Всі роботи виконувалися кіньми та вручну. Найскладнішими машинами в господарстві були самоскиди та лобогрійки. Кращим прийомом вирощування озимої пшениці вважався посів п’яти сошниковою однокінною сівалкою в міжряддях кукурудзи. Це тоді звалося американським паром.
Перший свій випуск технікум зробив в 1931 році, свідоцтво агротехніка-зерновика одержали 30 чоловік. З перших випускників можна назвати Молчанова Петра, який загинув в роки Великої Вітчизняної війни, Березняк Ольгу – партизанку, розстріляну фашистами. На все життя обрав професію Віктор Федосійович Бузаньов, який поєднав свою долю з однокурсницею Березінською Марією. Ректором Білоцерківського сільськогосподарського інституту був перший випускник Бур’янський Федір Андрійович. А от Литовченку Василю Дмитровичу довелося змінити свою професію на військову.
На випускних фотокарточках 1935-1937 років технікум носить ім’я С.М.Кірова. Випускники і викладачі того часу згадують, що це рішення було прийняте на загальних зборах технікуму зразу після вбивства Кірова в 1934 році і носив технікум його до 1941 року.
Другим директором технікуму був Кульчицький Іван Михайлович. Педагогічний колектив технікуму поповнюється такими прекрасними викладачами як Шликін П. Н. – викладач рослинництва, Петро Несторович був заступником директора, з перших днів окупації пішов на фронт, загинув у 1943 році. Л.І.Брославець – викладач захисту рослин, Варваркін В.М. – викладач механізації сільського господарства, Климович П. Г. – викладач овочівництва
Потреби сільського господарства визначали профіль навчального закладу. Випускники, які навчалися в той напружений для країни час, пам’ятають, що технікум кілька разів змінював свій профіль по підготовці кадрів і називався по-різному: зерновий, технікум буряківництва, сільськогосподарський, а вже після війни: агролісомеліоративний, зооветеринарний, радгосп – технікум.
При технікумі до війни працювала однорічна агрошкола, до якої набирали досвідчених колгоспників з освітою 7 класів і готували з них агрономів-рільників.
Навчалися також так звані «шести тисячники». Для молоді, яка працювала в колгоспі, організовували підготовчі курси, по закінченні яких, вони складали іспити і вступали до технікуму. Серед шести тисячників був Сабадаш Павло Миколайович. На долі П.Сабадаша можна побачити, які знання й ідейне загартування одержували учні в той час. По закінченні технікуму працював Павло Миколайович при Олександрійській МТС на Недогарській агродільниці дільничним агрономом. Не довгою була його праця. Війна покликала на фронт. Воював до Перемоги, кілька разів був тяжко поранений, одержав нагороди. Не чекав поки загояться рани, зразу ж повернувся до землі, працював від зорі до зорі. Якщо навіть не вистачало знань, хліборобською своєю душею керувався в роботі. А з вищих інстанцій поступали інструкції, вимагалось їх виконання. Не міг і не хотів П. Сабадаш ростити хліб по інструкціях от і виявився «невигідним» районному керівництву, виключили з партії і звільнили з роботи. Біля року поневірявся, поки І. Попов – голова колгоспу «Шлях до комунізму» (батько двічі Героя Радянського Союзу космонавта Л.І.Попова) не взяв його до себе. На той час це був сміливий крок і П. Сабадаш не підвів. Бригада, яку він очолював, добилась високих врожаїв, а Павло Миколайович в 1956 році став учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки і був нагороджений медаллю учасника ВСГВ. Працював в господарстві до пенсії.
З часу свого заснування і до Великої Вітчизняної війни Технікум зробив десять випусків і підготував для села біля 600 спеціалістів.
З гордістю ми називаємо імена учнів тих років.
Навічно обезсмертив своє ім’я Жежеря Олександр Юхимович, який бойове хрещення отримав у боях за Кіровоградщину, під час форсування Південного Бугу і Дністра. В боях на Сандомирському плацдармі в серпні 1944 року відбив кілька контратак «королівських тигрів» з піхотою, але й сам був смертельно поранений.
Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 13 вересня 1944 року гвардії сержант Жежеря Олександр Юхимович посмертно удостоєний звання Героя Радянського Союзу.
Доля Саші Гаркуші виявилася іншою. Закінчивши в 1939 році технікум, він хоробро бився на фронтах Великої Вітчизняної війни, а після поранення воював в партизанській бригаді «Железняк» на Гомельщині, став командиром партизанського загону. Загинув у кінці війни. Олександр Пилипович Гаркуша навічно занесений до списку студентської організації технікуму.
Обертас Григорій Ілліч довоєнну мирну професію агронома змінив на військову професію артилериста. Він служив під командуванням Двічі Героя Радянського Союзу, земляка, П. К. Кошового.
Пройшов шлях від агронома до полковника Кривенко Олексій Олександрович.
Тараненко Василь Павлович згадує, що випускники 1941 року складали іспити вже в той час, коли розпочалася війна, а в приміщенні технікуму йшла робота по переобладнанню його під госпіталь для радянських воїнів. Евакуація сімей проходила в кінці липня в перших числах серпня. Виділялася одна підвода на дві сім’ї, на якій могли розміститися тільки старі і малі. Часу на вивезення обладнання не було.
Чорні хмари фашизму на час перервали мирне життя радянських людей. Учні технікуму, викладачі, на заклик Батьківщини, пішли на фронт, стали на захист Вітчизни. Хоробро билися на фронтах Великої Вітчизняної О.Я. Поліщук, О.М.Гой, Р.Я.Шевчук, С.М.Стороженко, Г.І. Дубовий, М.Д.Кукліч, А.О.Бабійчук,
А.А. Афанасьєв, В.Г.Місюра, Х.П.Фесун, О.П. Петрик, Г.І.Обертас і багато інших випускників, викладачів технікуму. Навічно залишилися на фронтах війни 139 викладачів, працівників та студентів технікуму.
Викладачі – учасники бойових дій.
В період німецько-фашистської окупації приміщення технікуму було частково зруйноване, а обладнання повністю знищене. Тому можна собі уявити, в яких важких умовах починалась його відбудова. Про це в своїх спогадах пише
Ярошевська Ганна Тимофіївна, яка з 1 квітня 1944 року була призначена директором Олександрійського технікуму рільництва. Перед нею стояло завдання зробити все можливе для того, щоб у вересні вже розпочати навчання. Вона була змушена заключити договір з танковою частиною генерала Андрєєва на відбудову приміщення з умовою, що перший поверх буде тимчасово переданий для розташування танкістів, а другий поверх – для навчальних цілей. Воїни добросовісно виконали зобов’язання. Першого вересня 1944 р., після оголошення набору, на навчання було зараховано 63 чоловіки. На І курс – 25, на ІІ-ий – 20, на
ІІІ-ій – 18 осіб. В більшості своїй це були дівчата і лише невелика кількість юнаків, які стали інвалідами війни.
Війна продовжувалася, тому для навчання не вистачало викладачів, не було елементарного: підручників, зошитів, олівців, зруйнованим був гуртожиток. Надзвичайно слабкою була навчально-матеріальна база для практичного навчання в післявоєнний період. Вона складалася із 150 гектарів землі , трьох корів, трьох коней, чотирьох свиноматок і одного трактора. Поступово, самовідданою працею учнів і викладачів, відбудовувалося господарство. Навіть в таких умовах педагогічний колектив готував кадри для сільського господарства. В післявоєнні роки в технікум набирали на навчання 60 осіб, потім — 90, а з 1955 року – 120 осіб.
Йшов час. Міцніла навчально-матеріальна база, технікум ставав справжнім середнім спеціальним навчальним закладом який готував для країни агролісомеліораторів.
Із спогадів випускника технікуму 1955 року В. П. Цифіра (працював заступником та начальником агрохімслужби України). Технікум готував техніків – агролісомеліораторів, що працювали в МТС, плодорозсадниках, лукомеліоративних станціях, в колгоспах та радгоспах. Це була в той час унікальна професія коли один спеціаліст поєднував у собі три спеціальності і міг працювати як в сільськогосподарській галузі так і в лісівництві та меліоративних установах. Руками цих спеціалістів закладались полезахисні лісосмуги на півдні, сході та в центральній частині України, що ставали перешкодами суховіям, пиловим бурям, підвищували вологість повітря. Саджали такі породи дерев як: дуб, граб, липа, в’яз, ільм, біла акація, клен гостролистий та інші. Студентами був закладений чудовий дендропарк на території учбового господарства технікуму. Посадковий матеріал завозили з Веселих Боковеньок, Бобринця, Знам’янки і Млієва. На околиці міста Олександрії посадили сосновий ліс, який і сьогодні має чудовий вигляд. Садили дерева у парку «Шахтар», обсаджували лісосмугами поля учгоспу, приймали участь в озелененні міста. Практичні заняття проводилися в плодорозсадницьких господарствах і лісництвах, де студенти заготовляли насіння лісових культур, живці плодових дерев, а деяким доручали виконувати такі складні операції як окуліровка.
Директором технікуму з 1947 по 1955 рр. був Володимир Олександрович Пігулович, за спогадами студентів це була надзвичайно мудра, допитлива, доброзичлива, людина, яка замінила осиротілим студентам рідних батьків.
Випускниками 1954 року були: Борис Ангел, який закінчивши технікум за спеціальністю агроном-овочівник став професором і тривалий час був завідуючим кафедрою овочівництва в Одеському сільськогосподарському університеті, Євген Підгорний став кандидатом сільськогосподарських наук, доцентом тривалий час працював в інституті імені Таірова під Одесою, займався виноградарством.
З 1956 року по 1964 рік директором технікуму був Русавський Андрій Петрович, а його дружина викладала хімію. Саме на його долю випало створення учбового господарства технікуму, була побудована нова молочнотоварна ферма, свиноферма, зерносклад, станція штучного осіменіння тварин, адміністративний корпус в якому розміщувалася канцелярія та кімнати для чергових учнів. Створено племінне стадо корів. По вулиці Червоноармійській було побудовано гуртожиток для студентів на 72 місця.
В 1964 році подружжя Русавських переїжджають у Москву і тісно займаються науковою діяльністю. Андрій Петрович закінчує аспірантуру і очолює економічний факультет Московського сільськогосподарського інституту, а Тамара Львівна Русавська, захистивши кандидатську дисертацію, одержала ступінь кандидата хімічних наук, тривалий час працювала в науково-дослідному інституті.
Керуючим учбовим господарством був Кукліч Микола Дмитрович – вимогливий до себе і до товаришів по роботі. Із відкриттям зоотехнічного відділення Микола Дмитрович став його завідуючим.
Білуга Валентина Йосипівна закінчила Білоцерківський сільськогосподарський інститут більше 20 років викладала зоотехнічні дисципліни, постійний куратор студентських груп. На всіх конкурсах її групи були в числі перших.
У жовтні 1956 року в технікумі відкривається заочне відділення по підготовці молодших спеціалістів по агрономії та зоотехнії. Завідуючою цим відділенням була призначена Віра Мусіївна Крук, яка працювала на цій посаді 25 років – до виходу на пенсію. В той час в технікумі навчалося 400 учнів стаціонарного відділення і більше 250-ти на заочному. Це була велика дружня сім’я. За 25 років заочне відділення технікуму підготувало і випустило 1572 спеціалісти. Це рядові працівники сільського господарства, бригадири, керуючі відділками, завідуючі фермами, агрономи, зоотехніки, ветсанітари, голови сільських рад.
Після Віри Мусіївни завідуючою заочним відділенням 30 років працювала Єтенко Марія Яківна.
Починаючи з 70их років в технікумі діяла 3ох місячна школа підвищення кваліфікації для спеціалістів сільського господарства, якою завідували Василь Герасимович Безпалько і Людмила Костянтинівна Петренко, та 6ти місячні курси підготовки техніків штучного осіменіння сільськогосподарських тварин, якими завідував Шевчук Роман Якимович, готували операторів машинного доїння корів.
З 1957 року заступником директора з навчальної роботи працював Бузун Ігор Андрійович, також він викладав молочну справу. Дружина Евеліна Федорівна викладала загальну зоотехнію – була дуже досвідченим викладачем, однаково добре володіла як теоретичним так і практичним матеріалом.
І.А.Бузун посилив контроль за навчальним процесом, за роботою методичних (циклових) комісій, сприяв втіленню нових методів викладання, розвитку технічної творчості студентів і викладачів. За його участю був змонтований і одержав застосування доїльний апарат «Йолочка». Прагнення постійно розширювати свої знання змушує його в 1969 році вступити до аспірантури Харківського зооветеринарного інституту. Одержавши вчену ступінь, маючи величезний практичний досвід, він отримує пропозицію залишитися працювати в інституті. Тривалий час був завідуючим кафедрою «Молочної справи» в цьому вищому навчальному закладі.
Два випускники технікуму стали Героями Соціалістичної праці.
Василь Павлович Шеремет після закінчення технікуму працював бригадиром комплексної бригади колгоспу ім. «Леніна» Олександрійського району, у його підпорядкуванні було понад 1500 га земельних угідь, численний машинно-тракторний парк. Найбільша цінність у його характері — уміння цінувати і вирощувати кадри, що допомогло йому досягнути найкращих в області врожаїв. Крім Зірки Героя нагороджений орденами Леніна та Жовтневої Революції.
Людмила Ананіївна Музика після закінчення технікуму працювала зоотехніком, завідуючою молочнотоварної ферми в колгоспі «Росія» села Йосипівка Ульяновського району Кіровоградської області. В 1962 – 1966 рр. обиралася депутатом Верховної Ради СРСР, також нагороджена орденом Леніна та медаллю «За трудову відзнаку».
В 1964 році з призначенням новим директором технікуму Катерини Антонівни Устінової розпочинається новий етап в становленні технікуму, в зміцненні його навчально-матеріальної бази, в створенні умов для проживання учнів. Катерині Антонівні вдається згуртувати навколо себе педагогічний та учнівський колективи, надихнути їх на щоденну наполегливу працю. За вісім років перебування на посаді директора К.Устінова добудовує до головного корпуса технікуму два крила, що дало можливість збільшити кількість навчальних кабінетів і лабораторій. Будується і здається в дію 5 поверховий гуртожиток для студентів на 310 місць, розробляється технічна документація на гуртожиток № 2, а в гуртожитку по вулиці Червоноармійській переобладнується 8 квартир під житло для викладачів та вносяться кошти на кооперативне будівництво ще 9 квартир для працівників закладу. Будується їдальня на 100 посадкових місць.
Чисельність студентів стаціонарного відділення перевищує 700 осіб.
До 100-річчя з дня народження В.І.Леніна відкривається музей та Галерея бойової слави, які широко використовуються в навчально-виховній роботі. Студенти приймають активну участь в будівельних загонах. Так в 1969 році будівельний загін студенів технікуму, що працював на будівництві Побузького комбінату, за досягнуті успіхи був нагороджений грамотою ЦК ВЛКСМ, премією і поїздкою на відпочинок до Криму. А за розповсюдження політичної літератури комсомольська організація технікуму зайняла перше місце в області. Це тільки два приклади з життя студентського колективу того періоду.
З яким захопленням згадують сьогодні ветерани-викладачі і колишні учні успіхи хорового колективу технікуму. В 1970 році вони зайняли ІІ місце на Республіканському конкурсі серед середніх спеціальних навчальних закладів освіти. Отримали в подарунок баян і путівку на відпочинок.
Необхідність поліпшити якість практичної підготовки спеціалістів, готувати їх в умовах близьких до виробництва, привели до появи нових аграрних закладів освіти – радгоспів-технікумів. В лютому 1972 року Олександрійський зооветеринарний технікум об’єднується з колгоспом ім. ХІХ з’їзду КПРС.
Більшість лабораторно-практичних занять, учбова практика проводилась на власний виробничій базі. Період становлення був важким, потрібно було і викладачам і студентам пристосуватися до нових умов праці, до нових об’ємів роботи. Адже господарство радгоспу-технікуму почало налічувати 6035 га. землі, з них 4471 га. ріллі.
Технічна база господарства налічувала 59 тракторів різних марок, 52 автомобілі, більше 30 комбайнів і інших сільськогосподарських машин. Для вивчення виробничих процесів у тваринництві налічувалося: ВРХ — 2600 голів в тому числі корів – 1030, свиней – біля 2 тис. голів, птиці – 17 тис. голів.
У доповіді до 50-річчя утворення технікуму (1979 р.) говорилося, що за останній рік студенти технікуму виконали величезний об’єм робіт в господарстві технікуму та району ветеринарно-профілактичного і зоотехнічного напрямків: «…провели діагностичні дослідження: взято кров для дослідження на бруцельоз від великої рогатої худоби – 3500 проб, від свиней – 240 проб, проведено туберкулінізацію ВРХ – 5500 голів, птиці – 40 тисяч голів, проведено малеїнізацію коней – 120 голів; проведені профілактичні щеплення: від сибірки ВРХ – 4500 голів, від ящура ВРХ – 4800 голів, від трихофітії – 1200 голів, від бешихи свиней – 1000 голів, від чуми птиці – 40 тис. голів, від віспи птиці – 40 тис. голів; проведено кастрації бичків – 650 голів, баранів – 1500 голів, свинок – 25 голів; проведено дослідження на субклінічні мастити ВРХ – 2000 голів, введено фероглюкіна свиням – 1500 голів; проведено дослідження проб молока на жирність – 30 тис. проб, на забруднення – 25 тис. проб».
Такий об’єм виконаних робіт свідчить про те, що зі стін технікуму виходили справжні фахівці своєї справи, які не боялися ніякої роботи.
Серед випускників технікуму існують цілі династії, це родини Писарюків, Тимошенків, Петруніних. Хочеться розповісти про династію Бухикало з Онуфріївни Кіровоградської області.
В 1957 році закінчив зоотехнічне відділення Бухикало Петро Федотович, продовжив навчання в Харківському сільськогосподарському інституті і 28 років працював зоотехніком селекціонером при управлінні сільського господарства Онуфріївського району.
В 1963 році закінчив технікум Григорій Михайлович Бухикало, а після закінчення інституту тривалий час працював за обраною спеціальністю в колгоспі «Зоря», а потім головою сільської ради.
В 1969 році ветеринарне відділення технікуму закінчує Микола Федотович Бухикало, який більше 15 років працював головним ветлікарем в Онуфріївці.
Пішли по батьківській стежинці і сини Григорія Михайловича Анатолій та Юрій. Обидва закінчили технікум з відзнакою, продовжили навчання в Білоцерківському сільськогосподарському інституті і сьогодні успішно працюють за обраною спеціальністю в Кременчуцькому районі Полтавської області.
Юрій Григорович директором комбінату по виробництву білково-вітамінних добавок, а Анатолій Григорович головним ветлікарем на птахофабриці «Росія».
Живою лабораторією з досвідченими майстрами своєї справи для студентів і викладачів була виробнича частина, тобто радгосп, з усіма технологічними процесами як в рослинництві так і в тваринництві. Приклад в роботі показували, Пиженко Ігнат Іванович – механізатор широкого профілю нагороджений орденом Леніна, Орденом Трудового Червоного Прапора, Бакуменко Віктор Максимович – тракторист нагороджений двома Орденами Трудового Червоного Прапора, шофер Ловецький Микола Іванович нагороджений Орденом Трудового Червоного Прапора, комбайнер Бугрій Анатолій Іванович нагороджений Орденом «Знак Пошани» і багато інших.
Урожайність зернових щороку становила в середньому 33-34 центнера з га, цукрового буряка – 340-380 ц .з га, соняшнику – 28 ц. з га.
В 74 році закінчили технікум Віктор Кириленко та Тетяна Йолкіна, яка була першим Ленінським стипендіатом технікуму, продовжили навчання в Київській сільськогосподарській академії. В Кириленко пройшов стажування в Англії і працює на керівній посаді в Києві, а Тетяна Валентинівна стала вченим в галузі біотехнології тварин, доктором ветеринарних наук, доцентом. На жаль, тяжка хвороба, передчасно забрала життя цієї талановитої, відданої справі жінки.
Ветеринарне відділення в технікумі було відкрито в 1961 році. За цей час випущено велику кількість фахівців для сільського господарства, які працюють в різних установах ветеринарної медицини України, навчальних закладах, науково-дослідних інститутах, наприклад: начальником і заступником начальника управління ветеринарної медицини міста Олександрії працюють випускники В. М. Коновалов та В. М. Кір, В.М. Романко працює у ВАТ «Галактон» директором по сировині, начальником відділу ветсанекспертизи якості харчових продуктів Кам’янець- Подільського району Хмельницької області працює В. І. Бабійчук, а
М.Я. Тишківський працює заступником декана факультету ветеринарної медицини Білоцерківського НАУ та ще сотні інших, які на все життя обрали цю спеціальність.
Величезний вклад в підготовку фахівців ветеринарної медицини внесли викладачі.
Музика Борис Михайлович закінчив Українську с/г академію, вет. фак, працював в технікумі з 1960 по 1992 рік. 6 років був завідуючим відділенням. 7 років заступником директора з навчально-виховної роботи.
Заїка Петро Миронович після закінчення Української с/г академії працював головним ветлікарем на Олександрійському племінному заводі, з 1962 року по 90ті роки викладав епізоотологію.
Білуга Анатолій Герасимович закінчив Білоцерківський с/г інститут і Уманський педагогічний. Працював заступником директора Компаніївського ветеринарного технікуму, в Олександрії з 1974 року до середини 90их рр., 4 роки був заступником директора з навчальної роботи. Працював над введенням диспетчеризації навчального процесу, над застосуванням проблемних методів навчання
Сімочкін Олександр Макарович закінчив Кам’янець-Подільський с/г інститут. Три роки працював на виробництві. З 1966 року по середину 90их рр. в технікумі викладав акушерство і штучне осіменіння тварин. Беззмінний голова циклової комісії.
Калюжна Тетяна Іпатівна Після закінчення Української с/г академії працювала в Черкаській області. В технікумі з 1965 року. Викладала анатомію. Створила чудовий кабінет, експонати, зроблені нею і студентами, неодноразово експонувалася на республіканських виставках.
В 1955 році в технікумі відбувся останній випуск агролісомеліораторів і розпочалася підготовка спеціалістів зоотехніків. Важливу сторінку в розвиток цієї спеціальності, в створення навчально-матеріальної бази внесли викладачі:
Мужичук Василь Калинович Після закінчення Української с/г академії в 1968 році викладав в технікумі зоотехнічні дисципліни. З 1981 року – до 2000 року незмінний завідуючий відділенням. Відзначався надзвичайною працездатністю, відданістю справі, що обрав.
Сімочкіна Олена Микитівна після закінчення Білоцерківського с/г інституту працювала в Миронівці на дослідній станції. Закінчила педагогічний факультет Київської с/г академії, з 1969року викладала в технікумі молочну справу. За сумлінну працю їй присвоєне звання викладач-методист.
Безпалько Василь Герасимович Закінчив Харківський ветеринарний інститут. Працював в Казахстані, в Ліпковатовському і Новоселицькому технікумах. З 1966 року 40 років життя віддав Олександрійському технікуму. Більше 20 років був заступником директора з практичного навчання, методистом.
Коломієць Надія Петрівна після отримання вищої освіти і роботи в колгоспі більше 30ти років викладала свинарство і виробництво м’яса свинини. Нагороджена грамотами і медаллю.
Геннадій Борисович Іващук більше 20ти років викладав економіку сільського господарства, організацію, планування і управління с/г виробництва.
Великий вклад в навчання і виховання студентів технікуму вносили викладачі загальноосвітніх дисциплін.
Макаренко Світлана Сергіївна 35 років життя віддала технікуму. Викладала гуманітарні предмети, 15 років очолювала циклову комісію загальноосвітніх дисциплін, завідувала методичним кабінетом, очолювала партійну організацію технікуму. ЇЇ заняття були школою педагогічної майстерності для молоді.
Бржезинський Ігор Миколайович 28 років був керівником військової підготовки технікуму, головою ради ветеранів. Створив Галерею Бойової Слави. Велику увагу приділяв патріотичному вихованню студентів. В роки війни був зв’язковим партизанського загону, має численні нагороди.
Директором радгоспу-технікуму з 1981 року призначається Віктор Григорович Жаботенко.
Це був період, коли Міністерство с/г виділило кошти на проекти і будівництво будинку для працівників на 72 квартири, нового навчального корпусу на 620 місць, нового гуртожитку на 340 місць. Можна уявити скільки праці, енергії доклали працівники і студенти, щоб освоїти кошти, швидко і якісно завершити будівництво.
До 60-річчя технікуму була створена належна навчально-матеріальна база, забезпечені житлом всі працівники навчальної і виробничої частини.
В.Г.Жаботенко дуже велику увагу приділяв виробничій сфері. Надій молока на корову становив 4000 кг. на рік. Виконувалися плани по продажу державі м’яса і яєць. В цьому велика заслуга працівників тваринництва М.В.Ворох, С.В.Коляти, Л.І.Федченко, Н.Д.Іванової. З повною віддачею працювали механізатори В.С.Васильєв, А.В.Олійченко, М.М.Литовченко, працівники рільництва В.Х.Недоступ, К.Т.Бець. Великі досягнення мала тракторна бригада № 1, яку очолював заслужений працівник сільського господарства України Моргун Микола Федорович в цьому йому дуже допомагала головний агроном господарства, випускниця технікуму і Білоцерківського аграрного університету – Білоус Раїса Миколаївна.
Заступником директора з навчальної роботи майже 20 років працював Собко М. Ф.
який взяв на себе керівництво навчальним процесом. Саме при цьому керівництві технікуму відбувалось проголошення і становлення незалежної держави Україна.
Реформи в аграрному секторі розпочалися з прийняттям Верховною Радою України «Закону про селянське (фермерське) господарство» в 1991 році, а в 1992 в технікумі відкривається нова спеціальність – «Організація і технологія ведення фермерського господарства» на яку вступають в основному юнаки та дівчата, чиї батьки отримали земельні паї і стали вести власні фермерські господарства.
З 1997 року колектив технікуму очолює В. М. Смалиус, який робить все для того, щоб зберегти землю в державній власності, щоб була власна практична база для підготовки спеціалістів.
Наказом Міністерства агропромислового комплексу України від 5 травня 1998 року № 137 заклад перейменовано у Олександрійський державний аграрний технікум, який став правонаступником Олександрійського радгоспу – технікуму.
Поголів’я тварин, як і в цілому по країні , різко зменшується, а в рослинництві успіхи були значні. Трудовий колектив навчально–виробничої частини Олександрійського державного аграрного технікуму заноситься на районну Дошку Пошани за особистий внесок у вирішенні питань соціально – економічного розвитку регіону.
В лютому місяці 2006 року Кабінет Міністрів України нагороджує колектив Олександрійського державного аграрного технікуму Почесною Грамотою за вагомий внесок у забезпечення розвитку агропромислового комплексу та високий професіоналізм.
В квітні 2006 року Олександрійський технікум стає структурним підрозділом Білоцерківського державного (з 2008 національного) аграрного університету. Директором технікуму призначається Олександр Іванович Бодяко.
За час існування в технікумі підготовлено біля 15 тисяч фахівців різних спеціальностей для аграрного сектора економіки. Основними напрямами діяльності технікуму є підготовка згідно з державним замовленням висококваліфікованих фахівців та виховання всебічно розвиненої особистості. У навчально-виховному процесі приймають участь 36 штатних викладачів, спеціалісти навчально-виробничого господарства, інших підприємств агропромислового комплексу та органів управління.
В технікумі створені, передбачені навчальним планом, кабінети та лабораторії, два комп’ютерних класи, клініка ветеринарної медицини, студентська навчально-виробнича ферма, колекційно-дослідне поле.
Технікум веде підготовку спеціалістів за чотирма спеціальностями:
— «Ветеринарна медицина»;
— «Організація і технологія ведення фермерського господарства»;
— «Виробництво і переробка продукції тваринництва»;
— «Бухгалтерський облік».
Літопис бухгалтерської спеціальності.
Виходячи з потреб сучасності, колектив Олександрійського технікуму Білоцерківського державного аграрного університету вбачає своє головне завдання в тому, щоб дати студентам міцні та якісні знання. Реалізація таких завдань при підготовці молодших спеціалістів можлива при спільній, плідній праці викладачів та студентської молоді.
На протязі семи років, а саме з 2002 – 2003 навчального року в Олександрійському технікумі Білоцерківського Національного аграрного університету готують спеціалістів бухгалтерського обліку на базі повної середньої освіти на денному відділенні, а з 2006р відкрито заочне відділення по спеціальності „Бухгалтерський облік» теж на базі повної середньої освіти.
Для підготовки фахівців бухгалтерського обліку на сьогоднішній день створені кабінети і лабораторії професійних дисциплін, а саме „Бухгалтерського обліку і фінансів», „Статистики та економічного аналізу», „Інформатики та комп’ютерної техніки», „Інформаційних систем і технологій в обліку», „Менеджменту”, „Економіки підприємства”.
Для опанування спеціальними та професійними дисциплінами студенти забезпеченні підручниками, методичними вказівками, робочими зошитами для проведення практичних занять і навчальних практик, звітами — щоденниками для переддипломної практики, бухгалтерськими документами, обліковими регістрами та сучасною комп’ютерною технікою.
На теоретичних і практичних заняттях студенти вчаться складати, приймати, перевіряти і обробляти бухгалтерські документи , здійснювати синтетичний і аналітичний облік, складати фінансову звітність, вести податковий облік як при ручній так і автоматизованій формах обліку, виконувати функції управління : планувати, аналізувати, координувати діяльність та приймати управлінські рішення.
Для узагальнення і закріплення знань з професійних дисциплін , розширення наукового світогляду, виховання поваги до обраної професії на відділенні проводиться виховна робота. Одним з таких заходів є проведення тижня бухгалтерських дисциплін, протягом якого студенти випускають газети, приймають участь в олімпіадах на кращого знавця дисциплін бухгалтерського циклу, в ігрових шоу, змагаються на ерудованість і кмітливість в КВК, а також організовують вечори-зустрічі з випускниками — бухгалтерами. Ці зустрічі стали традиційними з року в рік. Бо відділенню бухгалтерського обліку є ким пишатися і з кого брати приклад. За 7 років роботи бухгалтерського відділення випущено понад 140 молодших спеціалістів бухгалтерського обліку з них 20 на заочному відділенні. 80 % студентів вступають щороку у вищі навчальні заклади на стаціонарне , або заочне відділення за результатами співбесіди або тестування .
В технікуму налагоджені прямі зв’язки з бухгалтерськими відділеннями в Білоцерківському національному аграрному університеті, Дніпропетровському ДАУ, Уманській аграрній академії, Київському НАУ.
Наші студенти бухгалтера працюють нині не тільки в аграрному секторі, а й в різних галузях народного господарства, підприємствах різних форм власності і господарювання.
Випускниці Косенкова Тетяна, Артем’єва Олена, Редька Ірина, Сніжко Тетяна, Тримайло Вікторія, Дивляш Олена, Бучик-Шевченко Вікторія, Кульбій Вікторія, Козленко Тетяна, Олексій Алла Павлівна, Шевченко Світлана і багато інших випускників працюють в аграрній сфері нашої області.
Випускниці Гребенюк Інна, Козловець Вікторія, Бєляєва Наталія, Царік Вікторія, Бонічишина Оксана, Федченко Ірина працюють в банківській системі, чимало випускників працюють бухгалтерами в бюджетній сфері — це кращі студенти відділення — Бойко Світлана, Каліначенко Віталій, Логвінова Людмила.
Праця викладачів морально і фізично досить складна, інтенсивна, багатогранна, але потенційну енергію їм дає відчуття того, що їх енергія, знання, уміння, задуми і починання будуть продовжені і примноженні майбутніми спеціалістами.
Викладачі циклової комісії бухгалтерських дисциплін Манько О.В., Євдокімова Т.І, Познаховський А.В., Коваль С.І. Діордіца І. М. працюючи на відділенні з першого дня роботи відділення зробили все необхідне, щоб студенти — бухгалтера одержали якісні знання і уміння, проявили свої індивідуальні здібності і не тільки в оволодінні бухгалтерськими дисциплінами, а й в духовній сфері, в спорті.
А рік тому в комісію прийшов молодий, але добре підготовлений викладач Діордіца Іван Миколайович, який приніс студентам нові інформаційні системи і технології в бухгалтерському обліку, свою енергію і заповзятість.
Всі ці роки існування бухгалтерської спеціальності незмінним головою циклової комісії професійних дисциплін , її організатором є Манько Олена Володимирівна. Вона змогла об’єднати навколо себе таких же працьовитих, відданих своїй справі викладачів Євдокімову Тамару Іванівну, Познаховського Анатолія Всеволодовича, Діордіцу Івана Миколайовича. З першого дня відкриття спеціальності працюють на відділенні Соловйова Т. І., Сагайдюк Т. Я., Торовик І. В., Білоус І. В., Чумак Л. І., Єтенко М. Я., Мелета А. М., Федоренко В. А., Грицов В. О.
Велику допомогу в підготовці спеціалістів бухгалтерського обліку надають бухгалтерські служби сільськогосподарських підприємств району.
Спортивне життя технікуму
З перших днів заснування навчального закладу студенти приймали активну участь у спорті про це свідчить фотокартка 1930 року.
Особливо великий внесок у розвиток фізичного загартування студентів, у виховання в них високих моральних якостей вніс викладач Совенко Віктор Михайлович, який віддав цій справі все своє життя. Студенти технікуму в 50-70 рр приймали активну участь в районних, обласних і республіканських змаганнях.
В.М.Совенко і подружжя Куянових Вілен Іванович і Ніна Михайлівна виховали собі достойну зміну. Цілий ряд випускників технікуму стали викладачами фізичного виховання, домоглися великих вершин у спорті. Так тривалий час керівником фізичного виховання працював випускник технікуму Володимир Іванович Максимук. В технікумі працювали гуртки: стрілецький (був свій тир), парашутний (проводився на базі льотної військової частини, що розташована через дорогу від технікуму), була своя велосипедна та лижна бази, орендувалися доріжки в басейні.
Щорічно всі випускники технікуму виконували норми ГПО і нагороджувалися значками, отримували звання інструктора і судді по спорту. Багато вболівальників збирали і продовжують збирати спортивні вечори «Нумо дівчата» та «Нумо хлопці». Найбільших успіхів у 60 роках домагалися команди волейболістів та велосипедистів.
З 1992 року естафету своїх колег підхопив Віктор Анатолійович Федоренко. Команда легкоатлетів, яку він тренує стала переможцем Всеукраїнських змагань з легкоатлетичного кросу в місті Мукачево.
Найкращих успіхів досягли студенти : Книжник Василь – особисте ІІ місце та Жмак Марина – особисте ІІІ місце. Кросмени технікуму неодноразово були учасниками Всеукраїнських стартів та призерами цих змагань та п’ятнадцятикратними чемпіонами Кіровоградської області серед студентів вищих навчальних закладів
І-ІІ рівня акредитації.
Сьогодні в технікумі підібралася дружна команда викладачів фізичного виховання. У загальноміській спартакіаді серед дев’яти вищих навчальних закладів команда технікуму п’ять років підряд впевнено посідає ІІ місце, отримуючи призові місця по всіх видах змагань.
Виховний процес.
Побудова демократичної, економічно розвиненої держави з високим рівнем життя вимагає підготовки нового покоління ініціативної, самостійної, освіченої, національно-свідомої молоді, що має значний інтелектуальний та духовний потенціал. Проте сучасний розвиток нашого суспільства, яке функціонує в умовах соціально-економічної кризи, порушення звичайних зв’язків, систем цінностей, значно ускладнює процеси виховання й самовиховання молодого покоління. Разом з тим суспільна практика потребує все більшої кількості дійсно кваліфікованих фахівців різних галузей професійної діяльності.
На сьогоднішній день суспільне життя ставить доволі жорсткі вимоги до компетентності, поведінки, культури, професіоналізму, наявності необхідних професійно важливих якостей у фахівців-практиків і, відповідно, до рівня їх професійної та особистісної підготовки в системі вищих навчальних закладів. Дані вимоги є абсолютно зрозумілими і доцільними, оскільки саме від загально особистісного розвитку залежать результати і наслідки професійної діяльності майбутніх фахівців.
Необхідно згадати, що вища освіта – це не тільки набуття молодою людиною знань, перетворення її на фахівця, але і процес духовного розвитку та становлення.
В Олександрійському аграрному технікумі Білоцерківського НАУ налагоджена тісна співпраця з міжрайонним центром соціальних служб для сімї, дітей та молоді де працюють висококваліфіковані фахівці – психологи, юристи, соціальні педагоги. На першому році навчання відбуваються зустрічі студентів із даними фахівцями, зокрема, велику роботу проводить психолог, адже у світлі сучасних психологічних підходів, враховуючи значущість індивідуально-особистісних характеристик творчої особистості студента, її різноманітних здібностей як чинників успішної життєдіяльності психолог надає особливе значення здатності кожного студента до саморуху, саморозвитку, самоздійснення. У процесі соціально-психологічних тренінгів, які проводить психолог студенти ознайомлюються з такими ланками системи саморегуляції як самоорганізація, самоспостереження, самоконтроль, самооцінювання. У зв’язку з цим пропонуються певні способи організації свого «Я», навчання і професійної діяльності, надаються рекомендації щодо:
1. Планування свого часу або своїх справ (за ступенем обов’язковості,
важливості, регулярності, ймовірності виконання);
2. Фіксування їх у письмовому вигляді або запам’ятовування,
самонастроювання на виконання запланованого;
3. Критичного самооцінювання і діагностування своїх позитивних
якостей та слабких сторін;
4. Формулювання своїх цілей (життєвих, професійних, близьких,
перспективних тощо).
5. Студентів також ознайомлюють з основами психотренінгу,
наголошуючи на тому, що він ґрунтується на внутрішніх творчих
можливостях особистості і спрямований на досягнення і підтримання
високої психічної та фізичної форми за рахунок розумового
зосередження.
Враховуючи результати таких психотренінгів куратори всіх груп нового набору намагаються чітко визначитися з тим, в якій сфері діяльності будуть займатися студенти крім навчання. Частина студентів знаходять своє самовираження в спорті, частина в художній самодіяльності, частина в науково-дослідній, творчій роботі, частина в клубах за інтересами. Це дає можливість відволікти студентів від шкідливих звичок і продуктивно заповнити свій вільний час.
В гуртожитку активно працює Клуб «Зелена аптека» під керівництвом викладача фармакології Марії Пантеліївни Дердюк. На протязі восьми місяців студенти вивчають лікарські рослини, їх застосування і приготування. Готують гербарії, а на заключному занятті – студенти кожної кімнати звітують про засвоєний матеріал, готують і дегустують приготовлені чаї виступають з рефератами.
У 2009 р. започаткував свою роботу економічний бізнес – клуб «Ерудит» пріоритетними напрямками якого були: зосередження зусиль на успішній організації процесу позаурочного навчання і виховання соціально – активної студентської молоді; формування почуття громадянина і патріота своєї країни; формування соціально – економічної культури в молодіжному середовищі; сприяння культурній комунікації студентів, розвиток толерантності і гуманізму; підвищення загальнокультурного і фахового рівня студентської молоді; набуття і закріплення навичок публічного виступу та цивілізованої дискусії.
Зазначені пріоритети та виважена позиція на співпрацю з викладачами циклової комісії професійних дисциплін, врахування їх думок і пропозицій допомагали членам клубу при розгляді найгостріших проблем знаходити правильні, іноді компромісні рішення.
В роботі Клубу приймають участь студенти не тільки спеціальності «бухгалтерський облік», а й технологічного та фермерського відділення.
Активно працює Клуб «За здоровий спосіб життя», яким керує завідуюча бібліотекою Т. І. Верескун. Вони розповідають про шкідливі звички не тільки студентам технікуму, а й під час виїздів в школи району.
Школою справжнього естетичного виховання був народний аматорський хор «Степівчанка» в якому щорічно приймало участь більше двадцяти п’яти студентів та стільки ж викладачів та працівників технікуму. З 2001 по 2008 рр. хоровий колектив приймав участь у всіх обласних фестивалях «Калиновий спів» і був постійним дипломантом цього свята, брав участь у звітному концерті Кіровоградської області в Києві в палаці культури «Україна». Був учасником і дипломантом ІІІ Всеукраїнського фестивалю-конкурсу колективів народного хорового співу
ім. Порфирія Демуцького в Києві. Приймав активну участь у Всеукраїнському фестивалі художньої творчості серед аграрних закладів освіти «Софіївські зорі», був переможцем і дипломантом обласних та регіональних ( в Одесі, Херсоні) етапів цього конкурсу і тричі дипломантом заключних гала-концертів, які проходили в Умані у всесвітньо відомому парку «Софіївка», де збиралися кращі хори з усієї України, а нагороди переможцям вручали В. Крищенко, В. Пашкевич, А. Аудієвський.
Керував народним колективом Заслужений працівник культури України Володимир Павлович Скляр, Людина з великої літери, закохана в свою справу, яка вміла передати любов до української пісні сучасній молоді, захопити їх. В репертуарі колективу було біля шістдесяти пісень, частину з яких написав, або переробив під колектив, сам керівник В. Скляр.
На жаль, відсутність фінансування таких колективів, не дала можливості утримувати його далі і забезпечувати виїзди на численні фестивалі.
П’ять років в технікумі працює театральна студія, яка об’єднала навколо себе студентів, для яких сцена дала можливість проявити себе, само реалізуватися. В цьому велика заслуга керівника — режисера Косогоренко Ольги Вікторівни.
У 2008 році на обласному етапі фестивалю «Софіївські зорі» в академічному жанрі вистава С. Васильченка «На перші гулі» була відзначена дипломом першого ступеня і правом представляти Кіровоградщину на регіональному етапі конкурсу в Сімферополі.
В 2010 р. з виставою «І веселий і кипучий на Вкраїні ярмарок» стали дипломантами регіонального етапу фестивалю в Одесі.
В 2011 році з уривком з вистави «Сватання на Гончарівці» привезли дипломи першого ступеня не тільки з обласного фестивалю та регіонального, що проходив в м. Миколаєві, а й здобули вищу нагороду та цінний подарунок на Всеукраїнському заключному етапі фестивалю в Умані. Головну роль виконував відмінник навчання, голова студентського самоврядування технікуму Євген Попіль.
Вже традицією стало щорічне проведення конкурсу «Кращий студент року» за підтримки районної державної адміністрації. Перший етап проводиться до Дня студента в листопаді місяці. Кожна група визначає свого кращого студента і представляє його, а вже на другому етапі журі конкурсу, членами якого є представники райдержадміністрації, центру соціальних служб для молоді, визначається кращий студент. Студентка року 2009 Косянчук Леся на регіональному етапі в СМТ Петрівка Одеської області посіла друге місце, призером регіонального етапу конкурсу 2010 р в Ізмаїлі була Анастасія Лебеденко, а наймолодша учасниця конкурсу, першокурсниця Ліна Чорна у 2011р. стала переможницею регіонального етапу і в складі учасників щорічного зльоту «Лідери АПК ХХІ» отримувала нагороду з рук Міністра аграрної політики в Києві. До речі Ліна не тільки навчається на відмінно на факультеті ветеринарної медицини, а й приймає активну участь у художній самодіяльності, має чудовий голос, захоплюється вокальним співом. У 2012 р. вона завоювала диплом першого ступеня у Мелітополі на щорічному фестивалі «Софіївські зорі», що проводиться серед аграрних закладів освіти.
Нагороди учасникам конкурсу «Кращий студент року 2012» вручили завідуюча відділом районної державної адміністрації по роботі з молоддю
Т. Г. Панета та директор центру соціальних служб для дітей сімї та молоді районної державної адміністрації І. А. Чемерис.
Щороку проводяться конкурси «кращий із спеціальності бухгалтерських дисциплін», «…ветеринарних дисциплін» тощо, що дає можливість активізувати студентів до самостійного засвоєння додаткового матеріалу і покращити знання з дисциплін, що вивчаються по спеціальності.
Студенти, які активно займаються спортом, приймають участь в художній самодіяльності, як правило більш зібрані, більш організовані, мають кращі результати в навчанні.
Отже, навчання і виховання у вищому навчальному закладі освіти є взаємопов’язаними процесами. Якщо розглядати останнє як вид духовних відносин людей, який спрямований на формування соціальних і духовних цінностей особистості і суспільства та готовності діяти згідно з усвідомленими позиціями то необхідно зазначити, що домінуючим завданням виховного процесу повинно стати формування загальнолюдських цінностей, які в процесі навчання в вищому навчальному закладі трансформуються у відповідальне ставлення до освіти, переконаності у необхідності підтримки фізичного та морально – психічного здоров’я, залучення до культури, формування сталих переконань та активної життєвої позиції.
Випуск даної книги став можливий за рахунок фінансової підтримки випускної групи технологічного відділення Т-41, куратором якої три роки була Соловйова Тетяна Іванівна, староста Пипенко Марина, культорг – Ларіна Ляна.
Студенти ветеринарного відділення під час практичних занять на учбовому господарстві.
Практичні заняття в кабінеті акушерства і гінекології тварин