Для чого людям потрібні вірші? Запитаю Я у ВАС…..

Питання, швидше, риторичне. Лірична поезія — концентровані емоції і почуття, які поет вихлюпує на читача або слухача, змушуючи співпереживати. Кажуть, що в кількох поетичних рядках справжній поет здатний висловити весь навколишній світ, переломив його крізь призму власного сприйняття дійсності. Тому для Мене вірші є способом самовираження, виявлення творчого початку, виплеск творчої енергії.

Хороші вірші — як бальзам на душу для вдумливого і відчуваючого читача. Як то кажуть, що читач не може висловити словами, то за нього скаже поет. Може бути, навіть несвідомо підбере потрібні рими і слова, оригінальну ритміку і стиль. І вірші звучатимуть, як мелодія.

Мабуть саме, тому між поетом і читачем виникає якийсь ментальний зв`язок, симбіоз, без якого ні перший, ні другий не змогли б існувати.

ТОМУ ЗАПРОШУЮ ПОСЛУХАТИ МОЮ МЕЛОДІЮ ДУШІ!

Відгукнися, Мій читач!!!!!

Жила собі країна, Україна! Авторський вірш

Жила собі країна, Україна!
Спів жайворонка, щебет солов»їв….
Цвіла собі калина біля тину,
Та мак червоний в полі майорів!
—————
Жили собі у тій країні люди…
У Бога вірили і шанували рід!
Робота, дім, турботи, діти…
І планів в цих людей на сотню літ!
—————
Лягали звечора …..
На ранок встали… на так….
на ранок підняли…
Свистіли гради та гармати грохотали….
І промайнуло: «Наче й не жили…!»
——————
Устав Народ, вся Нація устала
На захист!
І на шиї, мамин оберіг!
Солдата ненька проводжала:
— Ти не забудь про батьківський поріг!
————
-Ти повернись живим додому!
-На Тебе тут чекаю Я!
-Ти у бою відбий оскому
-Стріляти в птаха — солов»я!!!!
————
Все стихне ! І війна скінчиться!
І сонце золотаве засія!
Бо сила нашого народу,
То українськая земля!!!
———-
ІННА ЗАБІЯН
Україна ПЕРЕМОЖЕ! Авторський вірш

Говорять в росіянина
Не має віри в Бога…
Що не висить ікона
Біля дверей порога!
———
В дитинстві не христили,
Та купіль не купали…
Можливо через те-,
Вони такими стали???
———
Що просите у Бога?
Чи унітаз? Чи праску?
Спішить нажитись ворог,
Бо скоро вже ПОРАЗКА!
———
Зберуться Вільні люди,
З народження хрещенні!
Та як дадуть між роги…
Не буде вам прощення!
————
І гнатимуть за гори,
Та рівнії долини,
Щоб зажили у МИРІ
Слов»янськії родини!
———-
Історії не треба….
Я напишу Свою!
Бо неньку Україну!
Я більше всіх люблю!
———
ІННА ЗАБІЯН
ЗА УКРАЇНУ! Авторський вірш

— Ви прокляті на десять поколінь!
І Україна звірства не пробачить…
Ви в темряву занурили Ірпінь,
Ви нелюди, ви наволоч собача…
————-
Прийшли незванні….
Вдерлись у життя, життя людей,
Що просто мирно спали!
Дітей малих без страху і жалю
Ви, нелюди собачі, катували!
————-
Ви змусили поневірятись НАС!
Покинути домівки і нажитки….
ЗА ЩО? ЧОМУ? СКАЖІТЬ ЗА ЩО?
Ви завдали такі Нам збитки?
————-
Чуже не брали, Ми своїм
В своїй Країні панували!
Кохались, мріяли, жили…..
Та українське шанували!
————
І встане Україна із колін!
І одягнеться Україна в шати!
Ми відбудуєм рідний дім!
Та врешті — решт спочинуть лати!
———-
ІННА ЗАБІЯН

Авторський вірш «А знаєте?»

А знаєте? Яка була щаслива!

До лютого, що все змінив…

Донька моя,така вродлива!

І сміх її у вухах шелестів!

А знаєте? Було усе у Мене!

І дім, і дача, і авто…

Жила Собі, що день то з роду,

І на Моє не зарився ніхто!

Але прийшло…

Кочів’я налетіло…Громило, било, нищило усе!

І чуємо лише Ми стогін…І вітер в далечінь його несе!

І так живем…Живем вже довго!

Солдати бій тяжкий ведуть!!!

А у селі, що під Херсоном,

Хрущі над вишнями гудуть!

А знаєте? Я вірю в Диво!

І Диво, то незламний дух ЛЮДСЬКИЙ!

І заживем ми, як колись щасливо!

І заспіває хутір Слобідський!

ІННА ЗАБІЯН

А знаєте? Яка була щаслива!
До лютого, що ВСЕ змінив……
Авторський вірш

Цей день, що ПЕРЕМОГОЮ зоветься!

Я хочу знову жити без війни!

Щоб без сирен, щоб без провини!

Щоб повернулись зморені СИНИ…

І ворог відступив від України!

У полі маки щоб цвіли!

Пшениця густо загравала!

І щоб ніколи вже біди…

Країна рідная не знала!

Я хочу жити без війни!

Щоб без руїн, без сліз, та горя…

На грудях хлопців ордени,

Сіяли, наче в небі зорі!

Цей день настане, він прийде!

У серці кожного він відгукнеться!

День щастя, радості, обійм…

Цей день, що ПЕРЕМОГОЮ зоветься!!!

ІННА ЗАБІЯН

Авторський вірш » Наше щастя в простих речах!!»

Наше щастя в простих речах!
У коханні, вбранні, завзятті…
У ранковій росі, з під ніг…
Бережімо це ВСЕ Ми, браття!

Наше щастя, що Ми живі!
На зізнання ще час Ми маєм!
Українці не злидарі!
За що сльози гіркі ковтаєм???

Наше щастя в простих речах!
У єднанні, у вірі, силі…
І щоб діти та внуки жили…
В Україні — Державі щасливій!!!

ІННА ЗАБІЯН

Автобіогрфічний вірш » Колись давно!»

Колись давно Мене зламать схотіли,
Завдали болю, зрадили колись!
Образа в серці клокотіла…
Та ріки сліз солоних відлелись!

Мене прогнали, відреклись від Мене!
На самоті із болем Я…
Та дяка тій, що зветься, НЕНЕ!!!
ПІДТРИМАЛА МЕНЕ СІМ’Я…

Ночей не спала, горе розривало,
Такого не бажаю ворогам,
Та гоїли душевні рани,
Вмовляння Мами, слів її бальзам!

Повірила Вона у Мене…
Шепоче: «Доню, піднімись!»
Поборим лихо незбагненне….
І будеш Ти такою, як колись!

Повірила її словам, сильніша стала,
Навчання, сесії, диплом…
Усе, чого колись бажала,
Я маю….
Ворогам, облом!!!

Дівчатка, юнії красуні…
Не вірте Ви чужим словам,
Про Себе дбайте….
Ви Себе цінуйте….
Та слухайте частіше МАМ!!!


«Воїну»
Авторський вірш

Воїну низенько в ноги Я вклонюся!
До щоки неголеної палко притулюся!
Захисник, КОЗАЧЕ, Я Тебе вітаю…
І слова тихенько Тобі промовляю!

— Щоб земля, мов килим, Тобі підстеляла!
— Щоб лоза зелена від куль прикривала!
— Зорі, щоб з дороги Тебе не збивали!
— Мамині молитви, щоб оберігали!

— Повернись додому, ГЕРОЮ- КОЗАЧЕ!
— Бо не має сили, гірко мати плаче…
— Бо без Тебе в льоху похилились двері,
— Несмачні без Тебе в оселі вечері!

— Чую, мамо, чую!!!
Скоро вже прибуду…
Виженем подалі російську » іуду»….
Нарву квітів пишних, Тобі подарую!
Повернусь в Країну, вільну та святую!


ІННА ЗАБІЯН
Привіт літо! ( Авторський вірш)

Сьогодні, просто літо!
Сьогодні просто, день!
Та біллю СВІТ повито….
Сьогодні, Ми мішень!

А якби було добре….
Щоб літо принесло
Нам щиру милість в хату,
Та радість у село!

Вечірню тиху запаш,
Гострявую стерню…
Таке просте бажання!
Яку несем платню!!!

Платню за МИР та СПОКІЙ!
За право на життя …
Та більше вже не буде, в минуле вороття!!!

Сумна Моя країна!
Бо Хрест важкий несе!
Душа Моя руїна….
Та Нас ГОСПОДЬ спасе!!!
ІННА ЗАБІЯН

Звернення до країн Європи!

(авторський вірш)


Відкрию очі, що Я бачу???
Немає слів, щоб описати біль…
Тобі, рашисте, не пробачу,
Людського горя водевіль…

Мов вирва лихо закружляло!
Над краєм миру та добра,
Солоні сльози наповняли
Русло могучого Дніпра!

Дніпро реве:» Ми центр Європи!
Сучасний СВІТЕ, схаменись!»
Відчуй Наш біль, весна в окопах…
Ми хочем жити, як колись!

Стань пліч — о — пліч на бій з ТИРАНОМ!
Невже не зрозуміло Вам?
Нема кордонів, рвані рани…
Не вірить Світ гірким сльозам!

Почуй Наш біль, Стара Європа!
Як мати міцно обійми,
Не личить Нам клеймо ХОЛОПА….
Закрий Європа Нас грудьми!

ІННА ЗАБІЯН
Рецепт для дорослих
(авторський вірш)


Жінка, мов троянда, пишна та квітуча!
Але плід буває інколи колючий!
Інколи буває через брак уваги…
Чоловік й до Себе втрачає повагу!

Я рецепта маю, багато не треба…
Кожен у коханні живе, бо потреба
у любові щирій, ласкі та турботі…
Ви кохайтесь ЛЮДИ, не живіть в дрімоті!

ІННА ЗАБІЯН
Україна у свічах
(авторський вірш)


Зажурилася моя Країна!
Похилилась, згасла на очах,
Не лунає щебет солов’їний…
Площі головні в свічах!


Проводжають ХЛОПЦЯ- УКРАЇНЦЯ!!!
На колінах стоючи…
Згинув Він від куль чужинців,
Засипає Мати плачучи!

Мироточуть Всі Святі ікони,
За Нас молиться весь Божий Світ!
Та не чути кату заборони…
Нищить український рід!

Поховали хлопця під вербою…
Спочивай Солдате, Ти Герой!
З квітів храм Тобі солдате…
Та із ясенів міцних конвой!!!

ІННА ЗАБІЯН
Сонце Перемоги!
(авторський вірш)
 
Так сходить Сонце Перемоги
У Світі набожних людей,
Так виглядає Сонце правди,
Після недоспаних ночей!
 
Таки буває в Світі диво,.
І диво, України край!
Де люди чесно та сміливо…
Боронять на Планеті Рай!!!
 
Боронять Рай..
Бо Нам там жити,
У Світі ціниться Грааль…
І МИ повині завершити,
цей повний смутку ФЕСТИВАЛЬ!!!
 
ІННА ЗАБІЯН
ЗНЕВІРА
(авторський вірш)
 
Чому заздрість людей поглинає?
Чому злоби оскома не минає?
Коли хоч раз Вона потрапить в душу…
Я підкорятись ненависті мушу!
 
Від Неї не втечеш…
Бо то в утробі,
То глибоко сидить в ОСОБІ,
То викорінить неможливо,
Та, як Я почуваюсь…неважливо…
 
Для тих хто гнівно їсть Мене очима,
Для тих у кого зброя за плечима…
Для тих хто сліз Моїх не бачить,
Що Моя мука для них значить???
 
Моя душа, мов пташка, б’ється,
А кат зневірливо сміється,
Що то на краще, то так треба
Забрав у пташки він півнеба!
 
А Їй би вгору, Їй би далі,
Щоб не дістали там печалі,
Втекти так хоче від халепи,
Не чути більше щоб наклепи!
 
Лети, пташино, швидко…швидко…
Бо залишатися тут гидко…
Там де не має розуміння…
Не проросте святе насіння!!!
 
ІННА ЗАБІЯН

 
МОЄМУ АНГЕЛУ!
(авторський вірш)
 
Чи можна змінити ДОЛЮ?
Переписати із нуля…
Не пам’ятати більше болю,
 І зрада вже не дошкуля!

Скажіть, чи можна ХРЕСТ змінити?
Що Ти несеш свій довгий вік…
Щоб взяти і весь бруд відмити,
Чи на страждання хтось прирік?
 
Мабуть багато хто так хоче…
Та книгу Я пишу свою,
І АНГЕЛ тихо прошепоче:
— Ти упадеш, а Я зловлю!!!
 
ІННА ЗАБІЯН
 
Повна ідей та натхнення!!!!
Дорогою додому!
(авторський вірш)


Я загубилась у Світі краси…
Потрапила в Троянд терени…
Та у теперішні часи
Мене вернув сигнал сирени!

І голос каже:» В УКРИТТЯ!»
Знов ворог випустив ракети,
Та Я не хочу в забуття,
Не хочу бігти Я з Планети!

Я хочу Миру та Краси,
Щоб сміх дзвінкий лунав дитячий,
Щоб повна чаша із роси…
Але не склянка з сліз гарячих!

Так і застигла біля них…
Вони голівоньки вклоняли,
Про Український жах та біль…
Троянди пишнії не знали!

ІННА ЗАБІЯН
Сон
(авторський вірш)
Мені сьогодні сон наснився,
Спокійний, тихий, теплий сон…
Ти у вісні Мені явився…
І промовляєш напівтон.
— Ти знаєш, як Тебе шукав Я….
Впізнав не бачивши лице…
Я пропоную, йди зі мною,
Що Мені скажеш Ти на це???
— Я відведу Тебе в країну,
Щоб Ти не бачила біди…
Закрию очі на руїну….
З війною де сьогодні Ти…
— Позбавлю сліз та непокою!
Я заварю на кухні чай,
Я хочу бути із Тобою…
Я хочу Наший власний рай!!!
Так солодко Мені спалося,
Сон в руку, бо це був четвер…
Та третій раз дзвенить будильник,
— Вже час вставати, ФАНТАЗЕР!
ІННА ЗАБІЯН
В пам’ять про СИНА
(авторський вірш)
 
Тобі сьогодні мало б виповнитись двадцять…
Сьогодні мали б Ми Тебе вітать…
Та на могилі, в кручі під вербою
Червоні маки палко мерехтять.
 
Тремтить верба і птахи не щебечуть!
Щоб не тривожити Тебе, СОЛДАТ!
На полі бою в честь Твою СИНОЧКУ!
Сьгодні не змовкає автомат…
 
Бо за Героїв хлопці будуть мститись,
То за житя, за муки і за біль…
Бо не було такого, щоб скорились,
То Нашої СВОБОДИ ХМІЛЬ!

ІННА ЗАБІЯН

«Колись були у Мене крила…»
 
Колись були у Мене крила…
Жила не вдумливо, квапливо…
Багато помилок було,
Колись боліло та пройшло!
 
Текло життя, життя минало…
Багато часу витрачала
На сварки, чуби та плітки…
І злість ховалась у кутки!
 
В кутку Я крила зберігала,
Так рідко в Світ їх одягала…
Все в лахах долю проживала
На крила просто не зважала!
 
А зараз вділа б їх на диво!
І закружляла б так красиво…
У небі, замість злих ракет
І написала б Свій сонет!
Ти вдумливо вдивись в обличчя…
В обличчя Хлопців цих простих,
Запам′ятай Ти це величчя!
Запам′ятай Ти їх живих!!!

До нового натхнення, шановний читач!!!!!

Чорна хмара
авторський вірш

Насунула чорна хмара,
Закрила півнеба…
Злізлася ОРДА потворна
Що від Нас вам треба?

Самі жити не вміють,
А інших повчають….
Від злих думок шаленіють
Злиденність латають!

Нашим чистим, світлим небом…
Полем та рікою…
Потрощили все своєю злобною рукою!
Все обмазали своїми злими язиками,
Відривають від Нас ДУШУ малими кусками!

Та так часто, та так влучно
Ракети пускають,
Та як плачуть малі діти
Навіть і не знають!

А Ми чуєм, терпим горе…
Злість мовчки ковтаєм,
Бо своє глибоке море
Від ОРД захищаєм!

Свої груші, свої сливи,
І ромашки білі…
Пташок жвавих переливи…
Наші дні щасливі!!!

ІННА ЗАБІЯН
А скоро буде так! УКРАЇНА ПЕРЕМОЖЕ!