У кожного з нас одна єдина Батьківщина. По-перше, це те місце, де ми народилися і виросли, яке не раз і не двічі ми проміряли своїми кроками. По-друге, Батьківщина – це наша рідна країна. Батьківщину змінити не можна, як не можна змінити своїх батьків, тих, хто дав нам життя. І я вважаю, що де людина народилася, там вона повинна прожити своє життя і пройти до кінця свій шлях. Для мене Батьківщиною є моя рідна Україна.
Я дуже люблю свою країну попри те, що, може, для кого десь і краще. Я впевнена, що для справжнього українця не може бути ніде краще, ніж на рідній землі. І кожен з нас може створити для себе та своїх близьких такі умови існування, які нічим не гірші від умов у інших країнах. Та цим не варто обмежуватися, треба прагнути до того, щоб життя постійно покращувалося для усіх наших співвітчизників.
На тлі історії наша країна ще досить молода, тому її майбутнє повністю в руках наших сучасників та наступних поколінь. Якою ми зробимо нашу Батьківщину, такою вона і буде. Я вважаю, що зараз ніхто не має морального права кидати Україну напризволяще і тікати кудись за кордон. Адже там ми все одно нікому не потрібні, і наше життя буде залежати лише від нас самих. А ось рідній Україні зараз дуже потрібні наші сили і наші знання, бо поставити її на ноги зможемо тільки ми. На мій погляд, той, хто їде з країни, зраджує своїх предків і позбавляє своїх нащадків справжньої Батьківщини. Вони напризволяще залишають могили своїх рідних і, ніби соромлячись свого походження, ніби намагаючись втекти самі від себе.
Українці – це не тільки велика і могутня нація, це одна величезна гостинна родина. А у будь-якій родині добробут та гарні відносини будуть лише тоді, коли кожен буде відданим своїй справи, справі на благо інших. Родина для мене – найсвятіше слово на землі, а мати родини для мене – це Україна. Я дуже люблю свою рідну країну і все своє життя буду боротися за своє щастя на рідній землі та за щастя своїх співвітчизників. Я впевнена – труднощі мене не злякають.
Я щаслива від того, що народилася і живу саме в Україні. Я люблю рідну землю за її неосяжні, красиві і безмежні простори. Вийдеш в поле, і очі не можеш відірвати від справжнього моря зрілого жита, яке стоїть, наче непідступні стіни. Увійдеш в це жито, і майже ховаєшся серед його колосків: тільки синє небо стає твоїм дороговказом. Така краса милує і заворожує мою душу.
РЕАЛЬНІ ФОТО МИРНОЇ УКРАЇНИ ВІД РЕАЛЬНО ФОТОХУДОЖНИКА З ДНІПРОПЕТРОВСЬКА!
ДЯКУЮ ЗА СПІВПРАЦЮ! МИРУ ТА ЗЛАГОДИ В НАШІ ОСЕЛІ!



(авторський вірш)
Із сотні тисячі країн я вибрала б одну єдину…
Із сотні тисячі держав обрала б тільки Україну!
Степи лани, луги, поля…
Дерева, трави шовковисті,
Все гучно в тему промовля,
Що наше Сонце променисте!
Що родить грунт, бо то для нас!
Що яблука з боків червоні…
То все для нас, то тільки нам!
Ти протягни лишень долоні!
Візьми, дістань та поділись,
З таким як ти, із Українцем!
У вишиванку одягнись
І згинуть хай усі чужинці!
Ти Україну бережи,
Так, як Тарасу обіцяли…
І поколінням розкажи,
Як ми свободу здобували!








Наше щастя в простих речах!
У коханні, вбранні, завзятті…
У ранковій росі, з під ніг…
Бережімо це ВСЕ Ми, браття!
Наше щастя, що Ми живі!
На зізнання ще час Ми маєм!
Українці не злидарі!
За що сльози гіркі ковтаєм???
Наше щастя в простих речах!
У єднанні, у вірі, силі…
І щоб діти та внуки жили…
В Україні — Державі щасливій!!!


Чи можна змінити ДОЛЮ?
Переписати із нуля…
Не пам’ятати більше болю,
І зрада вже не дошкуля!
Скажіть, чи можна ХРЕСТ змінити?
Що Ти несеш свій довгий вік…
Щоб взяти і весь бруд відмити,
Чи на страждання хтось прирік?
Мабуть багато хто так хоче…
Та книгу Я пишу свою,
І АНГЕЛ тихо прошепоче:
— Ти упадеш, а Я зловлю!!!

Жила собі країна, Україна!
Спів жайворонка, щебет солов»їв….
Цвіла собі калина біля тину,
Та мак червоний в полі майорів!
—————
Жили собі у тій країні люди…
У Бога вірили і шанували рід!
Робота, дім, турботи, діти…
І планів в цих людей на сотню літ!
—————
Лягали звечора …..
На ранок встали… на так….
на ранок підняли…
Свистіли гради та гармати грохотали….
І промайнуло: «Наче й не жили…!»
Устав Народ, вся Нація устала
На захист!
І на шиї, мамин оберіг!
Солдата ненька проводжала:
— Ти не забудь про батьківський поріг!
————
-Ти повернись живим додому!
-На Тебе тут чекаю Я!
-Ти у бою відбий оскому
-Стріляти в птаха — солов′я!!!!
————
Все стихне ! І війна скінчиться!
І сонце золотаве засія!
Бо сила нашого народу,
То українськая земля!!!

