Перетин кордону з домашніми тваринами, що змінилось…..
Управління державного контролю на кордоні, опубліковано 05 грудня 2022 року о 12:13
Ще навесні цього року, сусідні країни не висували ніяких вимог до супровідних документів для домашніх тварин, але вже з літа правила змінились.
На сьогоднішній день для вивозу тварини за межі України необхідно мати ветеринарний сертифікат (свідоцтво) форма №1, виданий не пізніше ніж за 5 днів до дати від’їзду. Такий документ є підставою для видачі міжнародного ветеринарного сертифіката для перетину кордону. Для отримання ветеринарного свідоцтва необхідно звернутися до державного закладу ветеринарної медицини за місцем проживання. Ветеринарний сертифікат видається тільки за умов, якщо тварина:
клінічно здорова;
має міжнародний ветеринарно-санітарний паспорт встановленого зразка;
чіпована;
вакцинована проти сказу не раніше як за 30 діб до дати отримання ветеринарного свідоцтва;
має результати лабораторного дослідження сироватки крові на наявність антитіл до збудника сказу (FAVN тест, дата відбору матеріалу для досліджень – не пізніше як за 90 діб до отримання ветеринарного свідоцтва).
Варто зазначити, що деякі країни приймають тварин з України за спрощеною процедурою.
З більш детальною інформацією можна ознайомитись на офіційному вебпорталі Держпродспоживслужби за наступним посиланням: https://dpss.gov.ua/news/peretin-kordonu-z-domashnim-ulyublencem-yaki-dokumenti-neobhidni
Усього людей, які займаються розведенням бджіл і виробництвом меду, близько 700 тис. — півтора відсотка населення країни.
Споживання меду в Україні 1,2 кг на рік, що є одним з найвищих показників у світі. Серед лідерів є також Австралія (1,6 кг на рік), Греція (1,4) та Німеччина (1,1 кг).
За своїми властивостями та способоми виробництва, мед є найунікальніший природній продукт СВІТУ!
Тому і питань в цій галузі дуже багато. Наразі ми започаткували онлайн ветеринарну аптеку, де можна знайти багато відповідей на питання, що вас цікавлять.
ПИТАННЯ 1. Що таке варооз бджіл та методи боротьби з ним.
«Найактуальнішим є питання про хвороби бджіл, способи попередження та лікування їх.
Сьогодні ці питання ми поставили І. М. Заріцькій.«
ПАСІЧНИКАМ НА ЗАМІТКУ
Навесні й восени найсильніше уражаються лялечки й личинки, у літній період — трутневий розплід.
Збудник хвороби — кліщ. Самки коричневого або темно-коричневого кольору, видимі неозброєним оком, здатні існувати поза сотами з розплодом і розселятися, а також зимувати на бджолах. Самці сірувато-білого або ледь жовтуватого кольору. Самці й статевонезрілі особини живуть тільки в запечатаних сотах на розплоді, де відбувається розмноження й розвиток кліща. Кліщ має колючо-сисний апарат, який він втикає в міжсегментні перегородки бджіл і висмоктує гемолімфу. Самка кліща впливає на перебіг патологічного процесу: занадто короткий цикл розвитку паразита (самки — 8-9, самця — 6-7 діб), у порівнянні з виходом молодих бджіл і трутнів; дозволяє самкам закінчити повний цикл відтворення в бджолиних і трутневих сотах. З появою розплоду самка кліща проникає в бджолину соту перед самим її запечатуванням, відкладає відразу до 8 яєць, у трутневу — у 20 разів більше. Протягом восьми днів в чарунці розвиваються самці й самки кліща, які на момент статевої зрілості відразу, в чарунці, спаровуються. Самці незабаром гинуть, а десятки дорослих самок, прикріпившись присосками до тіла молодої бджоли, виїжджають на ній із соти. На дорослій бджолі можна зустріти до семи паразитів. Самки живуть улітку 2-3 місяці, узимку — 6-8 місяців.
При слабкому ураженні варооз кліщів можна не знайти. Тому з профілактичною метою проводять однократну обробку бджолосім’ї лікувальними препаратами. Перед обробкою бджіл на дно вулика кладуть аркуш білого паперу, вкритий тонким шаром вазеліну. Якщо сім’я інвазована, то через 30 хв після обробки на поверхні паперу можна знайти кліщів.
Шляхи поширення хвороби. Переносниками вароозу є бджоли-злодійки, трутні, особливо ті, які вилітають на шлюбні польоти, бджоли, які контактують під час медозбору. Варооз передається при близькому розташуванні вуликів, при перестановці ураженого розплоду в здорові сім’ї, а також при заміні матки без попереднього огляду її на наявність кліщів. Бджола, що вилітає за взятком, на тілі якої сидить паразит, також є переносником кліща. Так, кліщ відривається від тіла бджоли й може просидіти на квітці протягом п’яти днів, поки не прилетить нова бджола, щоб «виїхати» на ній. При цьому самка кліща прагне сховатися в тіні, тому що прямі сонячні промені для неї небезпечні; під сонячними променями вона гине протягом 1,5 години.
Зараження бджіл часто відбувається на пасіках, що стоять на перельоті бджіл до медоносів. В. може поширитися за 3 місяці на 6-11 км.
Перші прояви захворювання виникають через 2-3 роки після інвазування. Коли кількість кліщів у бджолосім’ях досягає 20 — 30 %, починає незначно знижуватися продуктивність сімей. Якщо кліщі розвиваються швидко, сім’я гине за короткий строк.
ПРОФІЛАКТИКА
Осіння обробка сімей бджіл, уражених вароозом, дає гірші результати в порівнянні з весняною, тому що кліщ у цей період стійкіший до дії цього препарату. Під час окурювання на дно вулика обов’язково кладуть папір, змазаний липкою речовиною.
Ефективний при вароозі препарат вароатин. Обробку проводять у весняно-літній і осінній періоди, коли у вуликах відсутній розплід. Лікування хворих сімей має припинятися за 30 днів до головного узятку, щоб залишкова кількість препарату не потрапила у продукти бджільництва.
Весняну обробку вароатином проводять масово, потім через кожні 12-14 днів обробляють тільки уражені бджолосім’ї. Восени до утворення клубу проводять дворазову обробку всіх сімей з інтервалом 24 год. З вулика знімають кришку, відкривають гніздо й смолоскипом аерозолю з відстані 10-15 см від гнізда обробляють міжрамкові простори по 1-1,5 с кожний. Полотнинкою закривають гніздо, утеплюють його. Потім протягом 3-5 с впускають струмінь препарату в льоток, прикривають його до 1 см, залишають його в такому положенні до ранку.
Улітку обробку сімей проводять після відкачування товарного меду.
Використовують також фольбекс двох найменувань: із вмістом хлорбензилату й фольбекс ВА.
Одночасно проводять санітарно-дезінфекційні заходи. Стільники й рамки, придатні для подальшої роботи, очищають від забруднень, ставлять у вулики або щільно закриті ящики. На стільники й рамки кладуть дрантя або гігроскопічну вату шаром до 2 см, змочують 80%-вим розчином оцтової кислоти з розрахунку 200 мл на 10-12 стільників. Стільники витримують три доби при температурі зовнішнього повітря вище 16 °С, при нижчих температурах — п’ять діб. Після такої дезінфекції стільники виймають і провітрюють протягом доби.
Всі дерев’яні частини вуликів знезаражують випалюванням полум’ям паяльної лампи або газового пальника.
Мед, отриманий з неблагополучних пасік, зберігають у недоступному для бджіл місці.
Дослідження проводив студент групи В-32 Боровський Віталій під керівництвом викладача ветеринарних дисциплін І. М. Заріцької.